Вступ
Нові життєві
умови, в які поставлене сучасне суспільство, висувають свої вимоги до
формування молодих людей, що вступають у життя: вони повинні бути не тільки
знаючими і вмілими, але й здатними самостійно мислити, здобувати і
застосовувати знання, ретельно обдумувати свої рішення і чітко планувати дії,
творчо вирішувати поставлені завдання, бути відкритими для нових контактів і
культурних зв'язків, виявляти ініціативу. Тому сучасний етап вивчення основ
наук у середній школі пов'язаний з широким впровадженням у процес навчання
школярів провідних ідей технологій розвитку, під якими розуміється
активно-діяльнісний спосіб навчання. Розвивальне навчання спрямоване на
розвиток всієї цілісної сукупності якостей особистості. Для реалізації
концепції розвитку особистості в процесі навчання хімії ефективно
використовувати різноманітні творчі завдання, виконання яких використовує
різноманітні психічні якості (пам'ять, увага, мислення, мова та ін). Цьому
сприяють проблемні питання, пошукові завдання, завдання на спостереження,
аналіз, порівняння та узагальнення, класифікацію, створення образу, складання
логічної схеми, пошук закономірностей, завдання інтегративного типу. Але, на
жаль, на сьогоднішній день розвиток учнів у системі на уроках хімії
відбувається не в повній мірі. В основному використовуються елементи
розвиваючого навчання. Причиною важкого впровадження в навчальний процес
розвивальної системи навчання є скорочення навчальних годин на вивчення хімії в
середній школі, тому доводиться робити упор на формування міцних знань з
предмету, без яких оволодіння основами складної науки хімії неможливо.
Теоретична
основа досвіду
Технології розвитку є одними з різновидів
особистісно зорієнтованого навчання. Науковим підґрунттям теорії технологій
розвитку є праці Л.Виготського, Л.
Занкова, Д. Ельконіна. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки за концепцією
розвивального навчання розроблено ряд технологій із різними цільовими
орієнтаціями, особливостями змісту та методики: технологія Л. Занкова
спрямована на загальний розвиток особистості;
технологія Д.Ельконіна та В.Давидова зорієнтована на розвиток способів
розумових дій; технології творчого
розвитку формують сферу естетичних і моральних якостей людини; технологія Г.
Селевко розвиває самокерований механізм особистості [12]; технологія І.
Якиманської - дієво-практичну сферу
учнів [14].
Л. Виготський
виділив два рівні у розвитку дитини:
-
Сферу активного
розвитку (уже сформовані якості);
-
Зону
найближчого розвитку – ті види діяльності, які дитина ще не в змозі виконати
самостійно, але може це зробити за допомогою дорослих.
Розвивальне навчання відбувається в зоні
найближчого розвитку дитини. У теорії технологій розвитку дитини відводиться
роль самостійного суб'єкта, який взаємодіє з навколишнім середовищем. Ця
взаємодія включає всі етапи його діяльності: постановку цілей, планування,
реалізацію цілей, аналіз результатів діяльності, мотивацію діяльності,
рефлексію.
Концептуальні положення (дидактичні принципи)
технологій розвитку:
-
Цілеспрямований
розвиток дитини на основі комплексної розвивальної системи;
-
Системність і
цілісність змісту; провідна роль теоретичних
знань; навчання на високому рівні складності;
-
Просування у
вивченні матеріалу швидким темпом; усвідомлення дитиною цінності процесу
навчання;
-
Включення до
процесу навчання не тільки раціональної, а й емоційної сфери; проблематизація
змісту;
-
Варіативність
процесу навчання, індивідуальний підхід; робота над розвитком усіх дітей
як із низьким, так і з високим рівнем
навчальних можливостей.
Домінуючий шлях
пізнання – індуктивний.
Особливе місце
в ньому відводиться порівнянню й аналізуючому спостереженню.
Рушійна сила
навчання – пізнавальний інтерес
[1, 61].
Провідна педагогічна ідея
досвіду
Технології
розвитку розуміють як
активно-діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та
використовуються закономірності розвитку дитини, процес навчання планується на
основі пристосування до рівня й особливостей індивіда. Провідними цілями
навчального процесу є розвивальні. Розвивальне навчання спрямоване на розвиток
усієї сукупності якостей особистості:
-
Знань, умінь і
навичок;
-
Способів
розумових дій;
-
Самокерованих
механізмів особистості;
-
Емоційно-ціннісної
сфери;
-
Діяльнісно-практичної
сфери.
Провідна мета
педагогічної діяльності для автору досвіду, як і для будь-якого вчителя, який
працює з технологіями розвитку - створити умови для формування у підростаючого
покоління здатності до саморозвитку, самосвідомості, самовиховання,
самовдосконалення через розкриття їх творчих та інтелектуальних можливостей.
Для реалізації
поставлених завдань використовую різноманітні методи і засоби навчання. Головне
значення серед методів і прийомів, які застосовую, надаю проблемній і
евристичній бесіді, проблемному викладі матеріалу, дослідницькому методу. Використовую завдання
на розвиток уваги, пам'яті, уяви, мислення учнів, завдання на пошук
закономірностей, спільного і різного, на порівняння, обґрунтування і доказ. У
системі творчих завдань з хімії особливе місце займають дослідницькі, у процесі
вирішення яких в учнів розвиваються вміння формулювати висновки на підставі
наведених даних, оцінювати ефектність знайдених рішень, самостійно
експериментально перевіряти факти, гіпотези. Рішення творчих дослідницьких
завдань з хімії ґрунтується на пошуку, спостереженні, відкритті, для чого
необхідна така творча якість особистості школяра, як інтуїція.
Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї
Щодня кожен
учитель вирішує для себе єдине питання: «Як досягти того, щоб учні хотіли
навчатися?» Вважаю, що ігрові форми навчання, організації контролю знань,
узагальнення - це саме той прийом, який допомагає вирішити проблему, принаймні,
на початковому етапі навчання хімії у 7 класі. Атмосфера гри створює умови, за
яких учні непомітно для себе втягуються в активну діяльність, починають
розуміти, що виграти можна тільки тоді, коли маєш певний запас знань (додаток 1).
Елементи гри
використовуються не тільки на початковому етапі вивчення хімії, добрі
результати дає цей прийом і в старших класах. Наприклад, у своїй практиці
застосовую програмовані завдання з елементами дидактичної гри на узагальнюючих
уроках у 11 класі. Дидактична картка містить від чотирьох до десяти питань, на
кожне питання передбачається від 4 до 6 відповідей. Однак учневі необхідно
вибрати тільки одну правильну відповідь, позначену літерою, яку він заносить у
робочий зошит. В результаті виконаного завдання учень складе з літер, що
позначають правильні відповіді, назву якої-небудь органічної речовини. Такі
дидактичні матеріали складені для різних за ступенем підготовленості груп
учнів: група А – сильні, група Б - середні, група В - слабкі. На узагальнюючому
уроці в 11 класі «Вуглеводні» використовую «Гру на числа», в ході якої учні
проводять класифікацію за класами органічних сполук на основі різних
характеристик: особливостей будови, властивостей.
Хімія – один з найскладніших загальноосвітніх предметів.
Успішно оволодіти навіть базовим курсом хімії неможливо, якщо в учня
недостатньо розвинений розумовий процес. Домогтися активної роботи в аудиторії важко. Підтримати увагу можна спілкуванням, тобто
часто звертатися з питаннями та чути на них відповіді. Взаємодія повинна бути
безперервною, тому на уроках хімії слід використовувати завдання на розвиток
уваги (додаток 2, 3).
Багатокомпонентні
завдання можуть служити засобом розвитку інтелектуальних умінь, які необхідні
учням для знаходження причинно-наслідкових зв'язків між складом, будовою і
властивостями речовин, з'ясуванні сутності хімічних процесів, побудови власних
міркувань. Вони складаються із сукупності завдань, кожне з яких має конкретну
мету. При виконанні багатокомпонентних завдань учні ставляться в такі умови,
коли їм доводиться проявити гнучкість розуму, використовуючи різні операції і
форми мислення:
1.Завдання на
аналіз властивостей речовин
2.Завдання на
виконання розумових операцій.
3.Завдання на
класифікацію.
4.Завдання на
пошук закономірностей (додаток 4).
Для здійснення
самоконтролю (найважливішого компонента технологій розвитку) можуть бути
використані наступні способи: смислове групування матеріалу, виділення опорного
пункту, складання плану, виділення логічної схеми, створення образу.
Спосіб смислового
групування матеріалу - це групування матеріалу, що відноситься до однієї думки,
ідеї. Головна думка (ідея) може бути задана в тексті, або учень повинен
сформулювати її в ході своєї розумової діяльності (додаток 5, 6).
Спосіб
виділення опорного пункту - це таке виконання завдання, коли початком служить
вихідне судження, висловлювання, на основі якого можна сформулювати висновок
(додаток 7).
Спосіб
виділення логічної схеми, зв'язку - відображення послідовності, взаємозв'язків,
відносин між предметами, явищами, фактами у відповідності зі структурою
навчального матеріалу (додаток 8).
Спосіб
створення образу - це результат наочного відображення у свідомості предметів,
явищ, їх властивостей, відносин. Тому в завданнях на створення образу
пропонується сформулювати визначення поняття, виразити його в речовій,
графічній або словесній формі (додаток 9).
Сучасна
методика навчання хімії включає багатий арсенал методичних прийомів,
спрямованих на підвищення в учнів інтересу до навчання: використання на уроці
цікавих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів. Однак, як мені здається,
незаслужено мало уваги на уроках хімії приділяється художній літературі. Між
тим, саме вона (особливо науково-фантастичного і пригодницького жанрів)
найчастіше містить цікаві описи тих чи інших хімічних явищ, фізичних і хімічних
властивостей різних речовин та їх застосування в незвичайних ситуаціях. Все це
я намагаюся озвучувати на уроках, адже зустріч з відомими персонажами та описані
в книзі події розглядаються в новому,
несподіваному для учнів ракурсі, викликають у них інтерес до досліджуваної теми,
допомагають створити на уроці ту особливу емоційну атмосферу, без якої
неможливо формування любові до предмета, і, безумовно, підвищують рівень
засвоєння і запам'ятовування матеріалу, що вивчається за рахунок емоційної
реакції і утворення стійких асоціативних зв'язків. Крім того, використання
художньої літератури надає чималі можливості для естетичного і морального
виховання школярів на уроці. Сфера використання художньої літератури на уроці
хімії безмежна. Так на узагальнюючому уроці за темою «Окисно-відновні реакції.
Значення ОВР в природі і техніці.» в якості літературних джерел використовую
твори А. Ахматової, історичні довідки про виверження вулкану Везувію,
географічні довідки про знаходження вулканів на території України,
окисно-відновні реакції в природі (додаток 10). З допомогою цих джерел учні
повторюють і поглиблюють знання про ОВР,
бачать єдність процесів окиснення і відновлення, значення ОВР в промисловості, природі,
побуті, біологічних системах. В них виховується бережне ставлення до природи,
естетичний смак, почуття прекрасного, розвивається творчий підхід до науки.
При вивченні окремих тем доцільно використовувати метод
проектів – сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв’язати
ту чи іншу проблему через самостійну діяльність учнів в процесі навчання з
обов’язковою презентацією результатів. Цей метод сприяє підвищенню особистої
впевненості кожного учасника процесу навчання, розвиває командне почуття,
комунікаційну компетентність та вміння співпрацювати.
Проектну діяльність на уроках хімії
намагаюсь пов’язати з особистим досвідом учнів. Пропоную учням проекти по
дослідженню хімічних процесів в побуті .
Практика
показує, що використання на уроках хімії творчих завдань стимулює інтерес учнів
до предмета, сприяє розвитку навичок самостійної індивідуальної і колективної
діяльності. У 9 класі на початковому етапі вивчення органічних сполук доцільно
використовувати творчі завдання, для виконання яких необхідно застосувати
знання з інших розділів курсу хімії (додаток 11 ).
При вивченні
хімії необхідною умовою компетентності є опанування учнями основних законів та понять
хімії, хімічну мову відповідно з конкретним рівнем вивчення шкільного курсу. Це
дуже великий пласт навчального матеріалу, нерідко абстрактного характеру,
засвоєння якого викликає в учнів чималі труднощі. Для подолання деяких з них я
використовую комплект дидактичних матеріалів, які умовно називаються малими
хімічними тренажерами. Вони складаються з 16 карток матричного характеру, що
представляють блоки з 4-6 варіантів однотипних основ (передачі хімічних формул,
рівнянь реакцій, серії площинних моделей молекул і часток хімічних сполук та
ін) для різноманітних усних і письмових завдань. Виконання останніх спрямоване
на формування і розвиток у учнів умінь називати і класифікувати хімічні
сполуки, аналізувати їх якісний і кількісний склад, визначати значення ступенів
окиснення атомів хімічних елементів у сполуках, складати формули речовин,
аналізувати хімічні властивості останніх, придумувати і розв'язувати якісні та
розрахункові задачі і багато іншого. У цілому застосування міні-тренажерів
сприяє адаптації учня в предметній навчальній діяльності, допомагає його в просування
від репродуктивного рівня до продуктивного
і навіть до продуктивно-творчого (додатки
12-13).
Результативність впровадження досвіду
Про ефективність використання
технології досвіду свідчить постійний творчий ріст учнів, зростання в них
інтересу до навчання. Так, за останні роки учні є переможцями районного і
учасниками обласного етапів конкурсу захисту наукових робіт Малої академії наук
(Кірчева Д. ІІІ місце 2012-2013 н.р.,
2013-2014 н.р., 2014-2015 н.р.), районної олімпіади з хімії (Кірей А. І місце – 2014-2015 н.р.), учні постійно
приймають участь і отримують високі результати в природничих конкурсах-іграх «Колосок»
та «Геліантус». Крім того гімназисти постійно займають призові місця в районних
конкурсах: «Ліс – зелений друг Землі» – ІІІ місце (2011-2012 н.р.), «Парки -
легені міст і сіл» - ІІ місце (2013-2014 н.р.), «Юннатський зеленбуд» - ІІІ
місце (2014-2015 н.р.). Учні стали
лауреатами обласного етапу конкурсу «Птах року - одуд» в 2012 році, зайняли ІІ
місце в обласному етапі конкурсу «Моральний вчинок» в номінації екологічного
напрямку з роботою «Чисте озеро - чиста вулиця - чисте село.» в 2014 році. Вікторія Тихоненко зайняла в
2014році І місце в конкурсі творчих робіт на тему: «Енергія сонця дарує життя»
в рамках заходу «Європейські Дні Сонця -2014».
Висновки і
рекомендації
Такий підхід до організації навчально-пізнавальної
діяльності гімназистів дозволяє отримати
певні результати. Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до
різних форм практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання
педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і
саморозвитку. Це дає можливість
зацікавити учнів хімією, відкинути думку багатьох учнів, що хімія важкий і
незрозумілий предмет.
Коли я заходжу до
класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати здібності учнів, дати дитині упевненість у
тому, що вона досягне успіху, навчити її
вчитися, формувати уміння застосовувати набуті знання й отримувати насолоду від
процесу учіння.
Досвідом можуть скористатися
вчителі хімії для організації та проведення власних уроків, позакласних
заходів.
Бібліографія
1.
Актуальні питання сучасної педагогічної
освіти/ Укладачі Бєльчева Т.Ф., Головкова М.М., Елькін М.В. – Мелітополь, МДПУ,
2008
2.
Безрукова В. С. Все про сучасний урок в
школі: проблеми та рішення. - М., 2004.
3.
Гриценко Л. В., Карабекова Н.І.,
Полежаев Д. В., Різдвяна Н.Н., Шадріна Ст. Ст. Педагогіка і психологія: курс
лекцій, - Волгоград, вид-во ВГАПК РВ, 2009.
4.
Давидов Ст. Ст. - Теорія розвивального
навчання. - М.,1996.
5.
Давидов Ст. Ст. Про поняття
розвивального навчання. - М., «Педагогіка», 1995, №1.
6.
Ємельянова Е. О., Іодко А. Р.
Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії у 8-9 класах: у 2-х
частинах. - М.,2002.
7.
Зуєва М. Ст. Розвиток учнів при
вивченні хімії. - М.,1978.
8.
Конаржевский Ю. А. Аналіз уроку. - М.:
ОЦ «Педагогічний пошук», 2000.
9.
Левитес Д. Р. Практика навчання:
Сучасні освітні технології. - М.; Воронеж,1998.
10.
Лернер І. Я. Розвивальне навчання з
дидактичних позицій. - М., «Педагогіка», 1996, №2.
11.
Рєпкін Ст., Рєпкіна Н.В. Розвивальне
навчання: теорія і практика. – Томськ, 1997.
12.
Селевко Р. К. Сучасні освітні
технології.- Москва: «Народна освіта», 1998.
13.
Титова В. М. Технологія організації
адаптаційно-розвиваючих діалогів. - М: Видавничий центр «Вентана-Графф», 2001.
14.
Якиманская І. С. Развивальне навчання - М. 1979.
